Лягати на підлогу: каприз чи потреба?

Валятися на підлозі, падати і лежати під час істерики — це не «погана поведінка».

Це — природний спосіб саморегуляції нервової системи у дітей до двох років.

Це не про неслухняність. Це — про розвиток.

У цьому віці дитина ще не має інструментів, аби словами передати свої почуття чи справитися з емоційною бурею всередині. Вона використовує тіло. І лягання на підлогу — один із безпечних способів, як впоратись із внутрішнім штормом.

Ось чому це може відбуватися:

⸻

1. Контакт із поверхнею — відчуття опори

Коли дитина лягає на підлогу, вона шукає стабільність. Її нервова система ніби каже: “Мені потрібна опора під спиною, щось тверде і надійне, що не хитатиметься, коли мені зле”. Це відчуття допомагає заспокоїтись, особливо тоді, коли емоції зашкалюють або тіло переповнене стресом.

⸻

2. Зменшення сенсорного перевантаження

Лежачи на підлозі, дитина автоматично «вимикає» частину стимулів — менше бачить, менше чує. Світ, який щойно був надто гучним і яскравим, стає простішим. Це — наче м’який перезапуск.

⸻

3. Почуття контролю над власним тілом

У моменти розгубленості або фрустрації, коли «все не так, як хочеться», лягти на підлогу — це спосіб повернути собі контроль.

Контроль хоча б над тим, де я лежу і як мені зараз бути.

⸻

4. Самозаспокоєння через тілесний тиск

Коли тіло дитини торкається підлоги, виникає рівномірний тиск. Це стимулює вироблення окситоцину — гормону спокою, того самого, який з’являється під час обіймів.

Підлога стає тимчасовою «мамою»: стабільною, нерухомою, обіймаючою. І це працює.

⸻

5. Емоційна розрядка

Коли дитині надто складно, вона не може сказати: “Мені боляче, мені страшно, мені важко”.

Натомість вона падає на підлогу, і це стає сигналом:

“Мені потрібна допомога. Я не справляюсь.”

⸻

Що можуть зробити батьки:

• Створіть безпечний простір.

Нехай дитина має змогу пережити емоцію безпечно, без зайвого втручання чи тиску.

• Будьте поруч.

Просто бути поруч — часто достатньо. Не завжди потрібні слова.

Присутність — це сила.

• Використовуйте заспокійливі ритуали.

Обійми, легкий масаж, глибоке дихання разом — усе це допомагає дитині відчути себе в безпеці.

• Спостерігайте.

Звертайте увагу на ситуації, після яких дитина часто лягає на підлогу. Можливо, це перевтома? Голод? Надлишок вражень? Це допоможе запобігати подібним моментам у майбутньому.

⸻

Бо лягання на підлогу — це не виклик вам і не спроба “маніпулювати”.

Це всього лиш один із способів, за допомогою якого дитина намагається впоратись зі складним станом.

І якщо ми, дорослі, з розумінням і підтримкою допоможемо їй зараз — вона виросте з внутрішнім досвідом:

“Коли мені зле — поруч є хтось, хто мене розуміє і підтримує. Я не сам.”

А з часом вона навчиться замість падіння на підлогу використовувати інші, зріліші способи саморегуляції.

Бо найкраще, що ми можемо зробити для дитини — це бути її безпечним берегом у моменти емоційних бур.

Авторка: #ТаняСолодка